бідота
БІДОТА, и, ж., розм. 1. Велика бідність, убогість; убозтво, злидні. - Явдохо! Біжи хоч до баби Пирожихи, попрохай її, хай зглянеться на мою бідоту, на моє горенько лихе (Мирний, І, 1954, 52); Кругом нас неправда, горе і бідота, аж серце стискає від гіркої муки (Коцюб., І, 1955, 423).
2. збірн. Бідні люди; біднота. О гаспидське щастя! Чого ти трешся тільки коло грошей, чого ти обминаєш бідоту?.. (Мирний, IV, 1955, 135); От і полюбила ся бідота одно одного (Барв., Опов.., 1902, 189).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бідота | бідоти |
Родовий | бідоти | бідот |
Давальний | бідоті | бідотам |
Знахідний | бідоту | бідоти |
Орудний | бідотою | бідотами |
Місцевий | на/у бідоті | на/у бідотах |
Кличний | бідото | бідоти |