в'юн
В'ЮН, а, ч. 1. Надзвичайно рухлива риба з видовженим гнучким тілом. Ми часто випливали удвох на рибу.. Витягали червоних колючих чортів, блакитних морських в'юнів, плескатих півнів і голку-рибу (Коцюб., II, 1955, 417); Дітвора любила ловити в таких болітцях, у липучому намулі, слизьких, чорно-коричневих в'юнів (Донч., IV, 1957, 262); * У порівн. Верткий, мов в'юн (Укр.. присл.., 1955, 299); Вперлася [Настя] йому в груди обома руками, напружилась гнучкою лозинкою і вислизнула в'юном (Речм., Весн. грози, 1961, 137).
2. перен. Дуже спритна й хитра людина; пролаза. Виприснув Федір, як клинець з-під обуха... В'юн Федір! (Мирний, IV, 1955, 233).
@ Витися (звиватися, крутитися і т. ін. ) в'юном біля (навколо ) кого - підлещуючись, підлабузнюючись, догоджати кому-небудь. Біля нього в'юном крутився старий Митрофан Лизя (Ле, Ю. Кудря, 1956, 6); Мати в'юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (Хижняк, Килимок, 1961, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | в'юн | в'юни |
Родовий | в'юна | в'юнів |
Давальний | в'юнові, в'юну | в'юнам |
Знахідний | в'юна | в'юнів |
Орудний | в'юном | в'юнами |
Місцевий | на/у в'юні, в'юнові | на/у в'юнах |
Кличний | в'юне | в'юни |
в'юновий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | в'юновий | в'юнова | в'юнове | в'юнові |
Родовий | в'юнового | в'юнової | в'юнового | в'юнових |
Давальний | в'юновому | в'юновій | в'юновому | в'юновим |
Знахідний | в'юновий, в'юнового | в'юнову | в'юнове | в'юнові, в'юнових |
Орудний | в'юновим | в'юновою | в'юновим | в'юновими |
Місцевий | на/у в'юновому, в'юновім | на/у в'юновій | на/у в'юновому, в'юновім | на/у в'юнових |