В'ЯЛО, рідко. Присл. до в'ялий 2. Він щось спитав у неї, але так в'яло і непотрібно, що коли вона навіть не одповіла, він не звернув уваги (Коцюб., II, 1955, 296); Сидів старий і ще якісь чоловіки в темряві на лаві... і говорили стиха й в'яло (Головко, II, 1957, 168).