вадити
ВАДИТИ, джу, дині, недок. 1. рідко. Завдавати шкоди, робити комусь неприємність. Ніколи вже не буду вадить тому чоловікові, котрого ти милуєш! (Стор., І, 1957, 34).
2. тільки 3 ос. Бути шкідливим, шкодити (здоров'ю людей, тварин, ростові рослин); заважати, перешкоджати. - Бач, самі п'ють вино, їм воно нічого не вадить (Коцюб., І, 1955, 199); То, певне, ся погана зима тлк всім вадить на здоров'я (Л. Укр., V, 1956, 128); - А мені світло не вадить, - відповів Заруба (Кучер, Прощай.., 1957, 313); // безос. Перед обідом не вадить, а по обіді загладить (Номис, 1864, № 11534); Правда!.. правда, наїдались, А вам тепер вадить (Шевч., І, 1951, 334).
Не вадить (не вадило б), безос. - варто, варто б, слід, слід би, не зайва. Воно б не вадило сьогодні й підгулять (Г.-Арт., Байки.., 1958, 130); Дорога кепська: чи саньми, чи возом - Не розбереш. Подекуди й човном не вадило б (Рильський, І, 1946, 128).
3. безос. Нудити. - А мені не те, щоб жити. з ним: дивиться на нього вадить (Метл. і Кост., Тв., 1906, 96).
4. на кого, діал. Наговорювати. Чи хто всміхнеться.., панночка біжить до старої: "Бабуню, мене не шанують!" .. Та на всіх такеньки вадить та й вадить навадниця наша (Вовчок, І, 1955, 111).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ваджу | вадимо |
2 особа | вадиш | вадите |
3 особа | вадить | вадять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вадитиму | вадитимемо |
2 особа | вадитимеш | вадитимете |
3 особа | вадитиме | вадитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вадив | вадили |
Жіночий рід | вадила | |
Середній рід | вадило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вадьмо | |
2 особа | вадь | вадьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вадячи | |
Минулий час | вадивши |