вандали
ВАНДАЛИ, ів, мн. (одн. вандал, а, ч. ). 1. Група східногерманських племен, які, завоювавши частину Римської імперії і Рим, знищили велику кількість цінних пам'яток мистецтва і архітектури. Так звали [Респендіал] також одного з аланських вождів, що виступав у битві з вандалами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 220).
2. Люди, які знищують, руйнують культурні цінності. В окупацію фашистські вандали частину приміщення її [школи] перетворили на стайню для коней (Вол., Самоцвіти, 1952, 124); Стародавні пам'ятники російської землі, скарби її вікової культури були зганьблені, пограбовані, а деякі і вщент зруйновані фашистськими вандалами (Кучер, Дорога.., 1958, 36); // Некультурні, малосвідомі люди. - Хоч у Марії й закрита форма [туберкульозу], але ми не вандали якісь, щоб поселятись там, де щоденно бувають діти (Збан., Малин. дзвін, 1958, 292).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вандали | |
Родовий | вандали | |
Давальний | вандали | |
Знахідний | вандали | |
Орудний | вандали | |
Місцевий | на/у вандали | |
Кличний | вандали |
вандал
ВАНДАЛ див. вандали.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вандал | вандали |
Родовий | вандала | вандалів |
Давальний | вандалові, вандалу | вандалам |
Знахідний | вандала | вандалів |
Орудний | вандалом | вандалами |
Місцевий | на/у вандалі, вандалові | на/у вандалах |
Кличний | вандале | вандали |