вдих
ВДИХ, у, ч. Кожне окреме втягування повітря в легені при диханні; протилежне видих. Вимірювання обводу грудної клітки треба провадити при опущених руках, у стані спокійного дихання, вдиху і видиху (Шк. гігієна, 1954, 45); Тарас на своєму балконі займався фізкультурою. Він робив глибокі вдихи і видихи (Трубл., III, 1956, 308).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вдих | вдихи |
Родовий | вдиху | вдихів |
Давальний | вдихові, вдиху | вдихам |
Знахідний | вдих | вдихи |
Орудний | вдихом | вдихами |
Місцевий | на/у вдиху | на/у вдихах |
Кличний | вдиху | вдихи |