вельможність
ВЕЛЬМОЖНІСТЬ, ності, ж., заст. 1. Абстр. ім. до вельможний; родовитість, знатність. - А третьому, щирому й молодому хлоп'яті: - Що, - каже [пані], - те світове - і вельможність, і багатство? (Вовчок, І, 1955, 258); [Принцеса:] Годі, люди, і шана, й посміх не до речі справді принцесі-босоніжці. Вся вельможність лишилась там (показує в діл ) (Л. Укр., II, 1951, 212).
2. у сполуч. із сл. ваша, їх. Форма звертання, титулування старшини, панства, чиновників. - Якби оцей мужик та не робив діла за вас, панів, то довелося б вашій вельможності з голоду пальчики кусати! (Мирний, IV, 1955, 336); - Де староста? - гаркнув на писаря хорунжий. - Ваша вельможність, ви ж його самі послали скликати людей (Багмут, Опов., 1959, 21).
3. Знатний сановник. За що ж, панотче, вас вельможністю зробили І на ходулі підняли? (Щог., Поезії, 1958, 480).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вельможність | вельможності |
Родовий | вельможності, вельможности | вельможностей |
Давальний | вельможності | вельможностям |
Знахідний | вельможність | вельможності, вельможностей |
Орудний | вельможністю | вельможностями |
Місцевий | на/у вельможності | на/у вельможностях |
Кличний | вельможносте | вельможності |