вензель
ВЕНЗЕЛЬ, я, ч. Пов'язані між собою або перевиті в малюнок початкові літери власних імен. В одному з вікон красувався вензель "ЄФТ", початкові літери її ймення, Єкатерини Толстої (Ільч., Серце жде, 1939, 353); На довгому столі у високих келихах зі старовинними вензелями пінилося іскристе вино (Собко, Запорука.., 1952, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вензель | вензелі |
Родовий | вензеля | вензелів |
Давальний | вензелеві, вензелю | вензелям |
Знахідний | вензель | вензелі |
Орудний | вензелем | вензелями |
Місцевий | на/у вензелі | на/у вензелях |
Кличний | вензелю | вензелі |