вередувати
ВЕРЕДУВАТИ, ую, уєш, недок., без додатка. Виявляти незадоволення, мати примхи. Сходить сонечко - вона [панночка] вередує, і зайде - вередує. І те не добре, й те не до ладу (Вовчок, І, 1955, 16); Ванько вередував і не хотів спати, доки не прийде татко й не розповість йому казки (Панч, II, 1956, 254); // без додатка і ким, чим. Перебирати, бути надто вибагливим. І почали вередувать [Жаби]: "Не хочемо! Не треба нам такого! Ходімте Доленьку благать, Щоб короля дала живого" (Гл., Вибр., 1957, 160); На коні сидів [Синявін], як юнак, і, незважаючи на свою огрядність, не вередував кіньми (Ле, Міжгір'я, 1953, 69); // над ким, заст. Знущатися, збиткуватися. До часу над слабим, хто дужчий, вередує (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45); Чи я коли думала, що та сквасніла стара кокетка буде надо мною вередувати? (Л. Укр., III, 1952, 523).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вередую | вередуємо |
2 особа | вередуєш | вередуєте |
3 особа | вередує | вередують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вередуватиму | вередуватимемо |
2 особа | вередуватимеш | вередуватимете |
3 особа | вередуватиме | вередуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вередував | вередували |
Жіночий рід | вередувала | |
Середній рід | вередувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вередуймо | |
2 особа | вередуй | вередуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вередуючи | |
Минулий час | вередувавши |