верховинці
ВЕРХОВИНЦІ, ів, мн. (одн. верховинець, нця, ч.; верховинка, и, ж. ). Назва українців, жителів високогірної зони Карпат. Була [Іллінка] гарна, струнка, як усі верховинці (Коб., І, 1956, 440); Гостробородий верховинець провів мене у найдальший куток (Збан., Єдина, 1959, 117); Марія була вбрана в звичайну одежу верховинки (Смолич, Ми разом.., 1950, 113).
верховинець
ВЕРХОВИНЕЦЬ див. верховинці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | верховинець | верховинці |
Родовий | верховинця | верховинців |
Давальний | верховинцеві, верховинцю | верховинцям |
Знахідний | верховинця | верховинців |
Орудний | верховинцем | верховинцями |
Місцевий | на/у верховинці, верховинцеві | на/у верховинцях |
Кличний | верховинцю | верховинці |
верховинка
ВЕРХОВИНКА 1, и, ж. Зменш. до верховина 1. Полонинко, верховинко, чимесь так згорділа..? (Коцюб., II, 1955, 320).
ВЕРХОВИНКА2 див. верховинці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | верховинка | верховинки |
Родовий | верховинки | верховинок |
Давальний | верховинці | верховинкам |
Знахідний | верховинку | верховинки, верховинок |
Орудний | верховинкою | верховинками |
Місцевий | на/у верховинці | на/у верховинках |
Кличний | верховинко | верховинки |