вибачливий
ВИБАЧЛИВИЙ, а, е. 1. Який виявляє поблажливість; несуворий. З таким посміхом, вибачливим, стриманим, старші дивляться на пустощі улюбленої дитини (Донч., І, 1956, 475).
2. Який виражає прохання вибачити. Щоб загладити свою провину, вибачливим тоном промовив [Клименко]: - Справді, друже, сьогодні не можу (Стельмах, Кров людська... І, 1957, 162).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вибачливий | вибачлива | вибачливе | вибачливі |
Родовий | вибачливого | вибачливої | вибачливого | вибачливих |
Давальний | вибачливому | вибачливій | вибачливому | вибачливим |
Знахідний | вибачливий, вибачливого | вибачливу | вибачливе | вибачливі, вибачливих |
Орудний | вибачливим | вибачливою | вибачливим | вибачливими |
Місцевий | на/у вибачливому, вибачливім | на/у вибачливій | на/у вибачливому, вибачливім | на/у вибачливих |