вибійка
ВИБІЙКА, и, ж. Тканина з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев'яної дошки. Червоні чоботи обула [Дидона], Та і запаски не забула, А в руки з вибійки платок (Котл., І, 1952, 74); - Ви самі знаєте, що в нашому селі живе три безкінних шляхтичі, які прадідівські єдваби замінили на мужицьку вибійку (Стельмах, Хліб.., 1959, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вибійка | вибійки |
Родовий | вибійки | вибійок |
Давальний | вибійці | вибійкам |
Знахідний | вибійку | вибійки |
Орудний | вибійкою | вибійками |
Місцевий | на/у вибійці | на/у вибійках |
Кличний | вибійко | вибійки |