вибійник
ВИБІЙНИК, а, ч. 1. Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам'яне вугілля, руду і т. ін. Шпаркий піт заливав йому очі, а вибійники, зціпивши зуби, ще скаженіше кидалися на вугілля (Панч, І, 1956, 396); Від навального наступу бригади вибійників стіна забою, зранена жалом списа, крок за кроком відступала в глиб земних надр (Чорн., Красиві люди, 1961, 61).
2. Робітник текстильної промисловості, який за допомогою спеціальних дощок наносить на тканину візерунок.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вибійник | вибійники |
Родовий | вибійника | вибійників |
Давальний | вибійникові, вибійнику | вибійникам |
Знахідний | вибійника | вибійників |
Орудний | вибійником | вибійниками |
Місцевий | на/у вибійнику, вибійникові | на/у вибійниках |
Кличний | вибійнику | вибійники |