виважений
ВИВАЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виважити. Далі одно по одному загули з громади інші голоси, кидаючи виважені й стримані слова мужицького, грубого та гарячого доймаючого жалю (Вас., II, 1959, 108); - Може ти чув, хто палив панські стоги? - Не чув. - ..Так може зараз почуєш! - з усієї сили лупонув виваженою рукою у вухо (Стельмах, Хліб.., 1959, 475).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виважений | виважена | виважене | виважені |
Родовий | виваженого | виваженої | виваженого | виважених |
Давальний | виваженому | виваженій | виваженому | виваженим |
Знахідний | виважений, виваженого | виважену | виважене | виважені, виважених |
Орудний | виваженим | виваженою | виваженим | виваженими |
Місцевий | на/у виваженому, виваженім | на/у виваженій | на/у виваженому, виваженім | на/у виважених |