видніти
ВИДНІТИ, іє, недок. 1. безос. Світати, розвиднятися. З-за лісу почало видніти, мов хто золотою кайомкою обшив чорне верхів'я дерева (Мирний, І, 1954, 172); Сурмач починає сурмити, швидко видніє надворі (Ю. Янов., IV, 1959, 63); // Світлішати. По стінах скрізь розвішані рушники, червоні-червоні, аж по хаті від них видніє (Вас., І, 1959, 81).
2. Те саме, що виднітися. Геть далеко в морі кораблі видніють, Бачу здалеченька (Л. Укр., І, 1951, 66); З печери видніло сіре каміння та шматочок неба (Трубл., І, 1955, 156).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виднію | видніємо |
2 особа | виднієш | виднієте |
3 особа | видніє | видніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виднітиму | виднітимемо |
2 особа | виднітимеш | виднітимете |
3 особа | виднітиме | виднітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виднів | видніли |
Жіночий рід | видніла | |
Середній рід | видніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видніймо | |
2 особа | видній | виднійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | видніючи | |
Минулий час | виднівши |