видра
ВИДРА, и, ж. 1. Хижий ссавець, з цінним хутром темно-бурого кольору. По тих нетрях і драговині кишіло звіру: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр ), а по степах було багацько вовків, зайців, бабаків (Стор., І, 1957, 257); - Підвів голову, а біля верби видра патрає оцього сома. Як гукну я на увесь голос, а видра - пирхнула, наче кицька, та й шубовсть у воду (Стельмах, Хліб.., 1959, 464).
3. зневажл. Про надмірно худорляву жінку. Повернула до дійсності його білява, трохи вульгарна видра, яка підскочила до їхнього столика й запросила Ярему танцювати (Загреб., Шепіт, 1966, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | видра | видри |
Родовий | видри | видр |
Давальний | видрі | видрам |
Знахідний | видру | видр |
Орудний | видрою | видрами |
Місцевий | на/у видрі | на/у видрах |
Кличний | видро | видри |