видувальник
ВИДУВАЛЬНИК, а, ч. Робітник, який виготовляє скляні вироби способом дуття. В українському художньому склярстві післявоєнних років відрадно спостерігати оригінальну творчість майстрів - видувальників скла на деяких заводах і в артілях (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | видувальник | видувальники |
Родовий | видувальника | видувальників |
Давальний | видувальникові, видувальнику | видувальникам |
Знахідний | видувальника | видувальників |
Орудний | видувальником | видувальниками |
Місцевий | на/у видувальнику, видувальникові | на/у видувальниках |
Кличний | видувальнику | видувальники |