визискувати
ВИЗИСКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Піддавати визиску; експлуатувати. - Не йдіть на такі становища, де мали б ви мучити людей або визискувати! (Фр., VI, 1951, 196); Тепер біднота взяла владу в свої руки й хоче загнуздати бая, щоб він не визискував своїх наймитів-пастухів (Донч., І, 1956, 168); - Так уже не буде, пане Губо, як було. Радянська влада не дозволить кривдити, визискувати, ображати трудящу людину (Шиян, Гроза.., 1956, 705).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визискую | визискуємо |
2 особа | визискуєш | визискуєте |
3 особа | визискує | визискують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визискуватиму | визискуватимемо |
2 особа | визискуватимеш | визискуватимете |
3 особа | визискуватиме | визискуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | визискував | визискували |
Жіночий рід | визискувала | |
Середній рід | визискувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визискуймо | |
2 особа | визискуй | визискуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | визискуючи | |
Минулий час | визискувавши |