викльовувати
ВИКЛЬОВУВАТИ, ує, недок., ВИКЛЮВАТИ, ює, док., перех. Клюючи, витягати, виривати дзьобом. А орел не скидає її [Галю], і не розриває, і не викльовує очей, а тільки невідомо куди несе (Ів., Вел. очі, 1956, 68); // З'їдати що-небудь (про птахів). Стигнуть у вас у садку вишні, А птиця капосна насідає, викльовує... (Вишня, І, 1956, 126).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викльовую | викльовуємо |
2 особа | викльовуєш | викльовуєте |
3 особа | викльовує | викльовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викльовуватиму | викльовуватимемо |
2 особа | викльовуватимеш | викльовуватимете |
3 особа | викльовуватиме | викльовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | викльовував | викльовували |
Жіночий рід | викльовувала | |
Середній рід | викльовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викльовуймо | |
2 особа | викльовуй | викльовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | викльовуючи | |
Минулий час | викльовувавши |