викопаний
ВИКОПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до викопати. Білі будиночки сміялись до весняного сонця, старшина згадував землянки на батьківщині, викопані на згарищах (Гончар, І, 1954, 436); Юлдаш удень і вночі марив про небачене місто в степу, що росло з кожним днем, з кожним заступом викопаної землі, з кожною цеглиною, з кожним, гвіздком, вбитим у дерево (Донч., I, 1956, 146).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | викопаний | викопана | викопане | викопані |
Родовий | викопаного | викопаної | викопаного | викопаних |
Давальний | викопаному | викопаній | викопаному | викопаним |
Знахідний | викопаний, викопаного | викопану | викопане | викопані, викопаних |
Орудний | викопаним | викопаною | викопаним | викопаними |
Місцевий | на/у викопаному, викопанім | на/у викопаній | на/у викопаному, викопанім | на/у викопаних |