викрешувати
ВИКРЕШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКРЕСАТИ, ошу, ешеш, док., перех. Видобувати іскри, вогонь, ударяючи кресалом або металевим предметом по кременю, каменю, залізу. Мотика часто натрапляє на камінь і викрешує з нього іскри (Чорн., Визвол. земля, 1950, 34); Кинувся Наум, викресав вогню, засвітив світло (Кв.-Осн., II, 1956, 81); Дядько Іван викресав мені вогню до цигарки і став оповідати "з кінця" (Козл., На переломі, 1947, 120).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викрешую | викрешуємо |
2 особа | викрешуєш | викрешуєте |
3 особа | викрешує | викрешують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викрешуватиму | викрешуватимемо |
2 особа | викрешуватимеш | викрешуватимете |
3 особа | викрешуватиме | викрешуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | викрешував | викрешували |
Жіночий рід | викрешувала | |
Середній рід | викрешувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викрешуймо | |
2 особа | викрешуй | викрешуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | викрешуючи | |
Минулий час | викрешувавши |