вилупок
ВИЛУПОК, пка, ч., зневажл. 1. Про дитину. [Ганна:] Ідемо оце у ярмарок, думка, щоб на ніч і додому, бо двоє вилупків дома зосталося (Кроп., II, 1958, 34).
2. Про людину з негативними рисами. - Ми вже довідались, хто це доказав йому.. Отой канцелярський вилупок - Яшка, то, мабуть, він (Вас., IV, 1960, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вилупок | вилупки |
Родовий | вилупка | вилупків |
Давальний | вилупкові, вилупку | вилупкам |
Знахідний | вилупка | вилупків |
Орудний | вилупком | вилупками |
Місцевий | на/у вилупку, вилупкові | на/у вилупках |
Кличний | вилупку | вилупки |