вимучуватися
ВИМУЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИМУЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Украй знесилюватися внаслідок фізичних або душевних мук. [Захарко:] А як сердешна Домаха вимучилася: двоє день і дві ночі вистогнала та виквилила (Кроп., II, 1958, 151); [Олекса:] А вимучився за ці два дні, що тебе не бачив, страх (К.-Карий, І, 1960, 64); До краю вимучились всі, від командира до гуртоправа (Гончар, Таврія.., 1957, 414).
2. тільки недок. Пас. до вимучувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимучуюся | вимучуємося |
2 особа | вимучуєшся | вимучуєтеся |
3 особа | вимучується | вимучуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимучуватимуся | вимучуватимемося |
2 особа | вимучуватимешся | вимучуватиметеся |
3 особа | вимучуватиметься | вимучуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вимучувався | вимучувалися |
Жіночий рід | вимучувалася | |
Середній рід | вимучувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимучуймося | |
2 особа | вимучуйся | вимучуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вимучуючись | |
Минулий час | вимучувавшись |