вимуштруваний
ВИМУШТРУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вимуштрувати. Високий і білявий, вимуштруваний у військовій службі.., він був увесь порив і одвертість (Коцюб., І, 1955, 297); Микулині дружинники були так ним вимуштрувані, що знали вже навпомацки кожну п'ядь цієї землі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 324); Навколо наглядачі з вимуштруваними собаками (Донч., VI, 1957, 209).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вимуштруваний | вимуштрувана | вимуштруване | вимуштрувані |
Родовий | вимуштруваного | вимуштруваної | вимуштруваного | вимуштруваних |
Давальний | вимуштруваному | вимуштруваній | вимуштруваному | вимуштруваним |
Знахідний | вимуштруваний, вимуштруваного | вимуштрувану | вимуштруване | вимуштрувані, вимуштруваних |
Орудний | вимуштруваним | вимуштруваною | вимуштруваним | вимуштруваними |
Місцевий | на/у вимуштруваному, вимуштруванім | на/у вимуштруваній | на/у вимуштруваному, вимуштруванім | на/у вимуштруваних |