винахідливий
ВИНАХІДЛИВИЙ, а, е. Здатний вигадати що-небудь, знайти вихід із складного становища і т. ін.; здатний винаходити. Завжди жартівлива й винахідлива Ганджиха тепер розгубилася (Шиян, Гроза.., 1956, 593); Турбаєві припав до серця цей винахідливий Чистильник, що, видно, вмів вийти з якої завгодно скрути (Руд., Остання шабля, 1959, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | винахідливий | винахідлива | винахідливе | винахідливі |
Родовий | винахідливого | винахідливої | винахідливого | винахідливих |
Давальний | винахідливому | винахідливій | винахідливому | винахідливим |
Знахідний | винахідливий, винахідливого | винахідливу | винахідливе | винахідливі, винахідливих |
Орудний | винахідливим | винахідливою | винахідливим | винахідливими |
Місцевий | на/у винахідливому, винахідливім | на/у винахідливій | на/у винахідливому, винахідливім | на/у винахідливих |