винищувальний
ВИНИЩУВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для винищування кого-, чого-небудь. Партія поставила вимогу - створити винищувальні батальйони для боротьби проти німецьких парашутистів-диверсантів (Ком. Укр., 7, 1961, 46); Винищувальна авіація; // Який несе з собою винищення кого-, чого-небудь. Немає у людей зараз більшого прагнення, ніж відвернути від людства загрозу нової винищувальної війни (Рад. Укр., 7.XI 1960, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | винищувальний | винищувальна | винищувальне | винищувальні |
Родовий | винищувального | винищувальної | винищувального | винищувальних |
Давальний | винищувальному | винищувальній | винищувальному | винищувальним |
Знахідний | винищувальний, винищувального | винищувальну | винищувальне | винищувальні, винищувальних |
Орудний | винищувальним | винищувальною | винищувальним | винищувальними |
Місцевий | на/у винищувальному, винищувальнім | на/у винищувальній | на/у винищувальному, винищувальнім | на/у винищувальних |