випад
ВИПАД, у, ч. 1. Різка подача корпусу вперед або вбік з упором на одночасно винесену зігнуту ногу (прийом при фехтуванні, гімнастичних вправах і т. ін.). Кривоніс відбивав удари, ніби жартуючи, й з кожним випадом тиснув супротивника до води (Панч, Гомон. Україна, 1954, 31); Різким рухом вихопив він шаблю і кинувся на ворогів. На третьому випаді розсік він Горленкові плече (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35).
2. Недоброзичливий або ворожий виступ проти кого-небудь. [Бережний:] Він навіть сприйняв це [критику] як випад проти нього (Баш, П'єси, 1958, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | випад | випади |
Родовий | випаду | випадів |
Давальний | випадові, випаду | випадам |
Знахідний | випад | випади |
Орудний | випадом | випадами |
Місцевий | на/у випаді | на/у випадах |
Кличний | випаде | випади |