випалений
ВИПАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до випалити1. Куди? До Щорса. Йому, командиру більшовиків, сказати свої виразки, перечислити біди народу, розповісти про тюрми, розстріли, грабунки, про випалені панами села (Довж., Зач. Десна, 1957, 98); Починався волзький степ безкраїй, Рудий та сивий, випалений сонцем (Мал., II, 1956, 89); Голова вірника, і тулуб, і вигнуті ноги скидаються на випалені з чорної глини і поставлені один на одного три горщики (Стельмах, І, 1962, 259); Випалене вапно не можна зберігати на вільному повітрі (Таємн. вапна, 1957, 50).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | випалений | випалена | випалене | випалені |
Родовий | випаленого | випаленої | випаленого | випалених |
Давальний | випаленому | випаленій | випаленому | випаленим |
Знахідний | випалений, випаленого | випалену | випалене | випалені, випалених |
Орудний | випаленим | випаленою | випаленим | випаленими |
Місцевий | на/у випаленому, випаленім | на/у випаленій | на/у випаленому, випаленім | на/у випалених |