випалювання
ВИПАЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. випалювати 1. Стояли готові до випалювання миски, горнята, гладишки й глечики (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 327); Для випалювання вапна користувалися переважно дровами (Таємн. вапна, 1957, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | випалювання | випалювання |
Родовий | випалювання | випалювань |
Давальний | випалюванню | випалюванням |
Знахідний | випалювання | випалювання |
Орудний | випалюванням | випалюваннями |
Місцевий | на/у випалюванні | на/у випалюваннях |
Кличний | випалювання | випалювання |