випихати
ВИПИХАТИ, аю, аєш, недок., ВИПХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Пхаючи, примушувати кого-небудь вийти звідкись, кудись. Уляна з кулаком на дорогу випихає Андрійка за двері (Коцюб., І, 1955, 441); Господиня дає горщик з борщем, що він [хлопець] уже його сьорбав третій день, і випихає в темну хижку (Панч, II, 1956, 451); Три жінки в нерішучості зупинились біля дверей, випихають одна одну наперед (Цюпа, Назустріч.., 1958, 317); Пані випхала тоді Настю за двері (Вовчок, І, 1955, 265); * Образно. Невістку свою в найми випхала [Конониха] (Григ., Вибр., 1959, 317); // Пхаючи, витискати, висовувати, вивозити поперед себе. Надибала [Маріка] качалку, за качалку - тарах по віконцю, випихає солому (Вас., II, 1959, 217); Ліля і Марія випхали перед собою до їдальні крісло-коляску, де напівлежав Геннадій (Вол., Місячне срібло, 1961, 89).
2. перен. Віддавати (заміж). - Вона [мати] тебе випихає на троє дітей, аби не за мене (Барв., Опов.., 1902, 233); - Мудрості великої не треба, щоб випхати дочку заміж (Чаб., Балкан. весна, 1960, 459).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випихаю | випихаємо |
2 особа | випихаєш | випихаєте |
3 особа | випихає | випихають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випихатиму | випихатимемо |
2 особа | випихатимеш | випихатимете |
3 особа | випихатиме | випихатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | випихав | випихали |
Жіночий рід | випихала | |
Середній рід | випихало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випихаймо | |
2 особа | випихай | випихайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | випихаючи | |
Минулий час | випихавши |