виплід
ВИПЛІД, лоду, ч. 1. Те саме, що виплодження. Каченята березневого і листопадового виплоду в 3-місячному віці досягають нормальної ваги (Соц. твар., 1, 1956, 18); * Образно. І в небо шугнули, як вісники смерті й наруги, Із гніздя чужого ворожого виплоду птиці [літаки] (Перв., І, 1958, 344).
2. Те, що створене ким-, чим-небудь; витвір. - Хто се такий? - запитав я свого провідника. - Символ. Закаменілий виплід їх власної уяви, що зробився їх володарем, їх тираном (Фр., II, 1950, 97); А може й так, що весь той вік несвітський Є тільки виплід молодого сну (Зеров, Вибр., 1966, 89); Справжній, життєвий герой-ідеал може бути тільки плодом реалістичного відображення життя, а не виплодом ідеалізації його (Рад. літ-во, 3, 1958, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виплід | виплоди |
Родовий | виплоду | виплодів |
Давальний | виплодові, виплоду | виплодам |
Знахідний | виплід | виплоди |
Орудний | виплодом | виплодами |
Місцевий | на/у виплоді | на/у виплодах |
Кличний | виплоде | виплоди |