виповнювати
ВИПОВНЮВАТИ, юю, юєш і ВИПОВНЯТИ, яю, яєш, недок., ВИПОВНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Накладаючи, наливаючи і т. ін., робити що-небудь цілком заповненим; наповнювати. Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур, залатуючи виломи, виповнюючи прогалини (Л. Укр., І, 1951, 445); Дощ миттю виповнював заглибину, розмивав її дужче й дужче (Загреб., Шепіт, 1966, 351); Поклав [староста] перед собою шапку та почав туди викладати сухарі. Тільки тоді, коли виповнив шапку, зав'язав торбу (Збан., Єдина, 1959, 163); Гірська ріка Стрий після злив чистими водами виповнила береги (Чорн., Визвол. земля, 1959, 143); // Займати або насичувати собою що-небудь повністю: заповнювати. З чорної кузні нісся пекельний стукіт і виповняв повітря (Коцюб., II, 1955, 124); Дим виповнював кімнату до стелі (Епік, Тв., 1958, 273); Вода не встигла навіть виповнити прорубані канавки, як уже все було закінчено (Шиян, Гроза.., 1956, 327); Якийсь особливо ласкавий вітер повіяв в обличчя, і Мишуня відчув, що легені його виповнило п'янке степове повітря (Ю. Янов., ІІ, 1954, 142).
2. діал. Виконувати що-небудь. Вони .. виповнювали розпорядження молодого провідника (Фр., VI, 1951, 11); Татове я виповняю бажання (Павл., Бистрина, 1959, 111); І він трохи стих, міркуючи, як би виповнити свій замір (Коцюб., І, 1955, 442).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виповнюю | виповнюємо |
2 особа | виповнюєш | виповнюєте |
3 особа | виповнює | виповнюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виповнюватиму | виповнюватимемо |
2 особа | виповнюватимеш | виповнюватимете |
3 особа | виповнюватиме | виповнюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виповнював | виповнювали |
Жіночий рід | виповнювала | |
Середній рід | виповнювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виповнюймо | |
2 особа | виповнюй | виповнюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виповнюючи | |
Минулий час | виповнювавши |