випрошувати
ВИПРОШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИПРОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (Стельмах, Хліб.., 1959, 299); Женя нагадувала мені зараз кошеня, яке треться об ногу, щось випрошуючи (Сміл., Сашко, 1957, 61); А в батька що тільки захоче [Тимоха], все випросить, бо батько його дуже любив (Кв.-Осн., II, 1956, 255); От і поїхала [Сикліта] на розглядини, - випросила у сусіда кобилу й санки (Григ., Вибр., 1959, 40); Він випросив у командування відпустку (Кучер, Чорноморці, 1956, 9).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випрошую | випрошуємо |
2 особа | випрошуєш | випрошуєте |
3 особа | випрошує | випрошують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випрошуватиму | випрошуватимемо |
2 особа | випрошуватимеш | випрошуватимете |
3 особа | випрошуватиме | випрошуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | випрошував | випрошували |
Жіночий рід | випрошувала | |
Середній рід | випрошувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випрошуймо | |
2 особа | випрошуй | випрошуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | випрошуючи | |
Минулий час | випрошувавши |