вируб
ВИРУБ, у, ч. Те саме, що вирубування. Це був ліс старий, з грубими соснами, призначений також на вируб (Март., Тв., 1954, 303); Щоправда, декому - в сусідстві це бува - З Суддею діло мать прийшлося раз чи два Про спаш, про вируби чи польові границі, А других заздрощі підбили на Сопліцу... (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 227).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вируб | вируби |
Родовий | вирубу | вирубів |
Давальний | вирубові, вирубу | вирубам |
Знахідний | вируб | вируби |
Орудний | вирубом | вирубами |
Місцевий | на/у вирубі | на/у вирубах |
Кличний | вирубе | вируби |