виручка
ВИРУЧКА, и, ж, 1. розм. Дія за знач. виручати 1. На виручку прийшла Одарка (Мирний, III, 1954, 109); - Пора і нам рішати. Дякую за зустріч, виручку в бою (Кучер, Чорноморці, 1956, 353).
2. Те саме, що виторг. Останніми днями в нього добра виручка. Серед мідяків і срібла виблискують три золоті п'ятірки (Шиян, Гроза.., 1956, 91); Товстенька опецькувата [бабуся], з сивим волоссям на голові, мліє біля самовара і лічить денну виручку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виручка | виручки |
Родовий | виручки | виручок |
Давальний | виручці | виручкам |
Знахідний | виручку | виручки |
Орудний | виручкою | виручками |
Місцевий | на/у виручці | на/у виручках |
Кличний | виручко | виручки |