вискалювати
ВИСКАЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ВИСКАЛЯТИ яю, яєш, недок., ВИСКАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби). Вони [гості] навперебій почали лякати дитину, роблячи страшні очі, викривляючи обличчя, вискалюючи зуби (Донч., III, 1956, 19); Настовбурчив [Лев] свою гриву, вискалив зуби (Укр.. казки, легенди.., 1957, 43); Над ним [боярином] стояв кровавий [закривавлений] медвідь, вискаливши свої страшенні зуби і ревучи на весь ліс з болю (Фр., VI, 1951, 16).
@ Вискалювати (вискаляти, вискалити) зуби, зневажл. - посміхатися, осміхатися; сміятися. Полюбила москаля, та ще зуби вискаля! (Шевч., II, 1953, 99); - А парубкам з дівчатами сідати? - питав один парубок, вискаливши зуби (Кв.-Осн., II, 1956, 116).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вискалюю | вискалюємо |
2 особа | вискалюєш | вискалюєте |
3 особа | вискалює | вискалюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вискалюватиму | вискалюватимемо |
2 особа | вискалюватимеш | вискалюватимете |
3 особа | вискалюватиме | вискалюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вискалював | вискалювали |
Жіночий рід | вискалювала | |
Середній рід | вискалювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вискалюймо | |
2 особа | вискалюй | вискалюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вискалюючи | |
Минулий час | вискалювавши |