вистигати
ВИСТИГАТИ 1, ає, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, гне; мин. ч. вистиг, ла, ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися. Недоїдки риби вистигали на столі (Коцюб., II, 1955, 22); Часто буває так, що кришку взагалі майже не закривають, поки не скінчиться завалювання, і піч вистигає на сотні градусів (Собко, Біле полум'я, 1952, 173); Вечеря вже вистигла (Мак., Вибр., 1954, 40).
ВИСТИГАТИ2, аю, аєш, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, гну, гнеш; мин. ч. вистиг, ла, ло; док. 1. Ставати цілком стиглим (про злаки, овочі й т. ін.); дозрівати. Хлібам вистигати літом, Рікам спішити до моря, Вічно горіти над світом Дружби великої зорям (Нагн., Вибр., 1957, 173); У садках вистигли червонобокі яблука, запашні солодкі груші (Добр., Ол. солдатики, 1961, 6); Швидко вистигне тут колос (Вол., Сади.., 1950, 11).
2. перен. Остаточно оформлюватися (про думку, рішення й т. ін.); визрівати. Нова думка вистигає в бойовій голові [Мухамедова] (Донч., І, 1956, 152); А коли через два дні підвівся, в нього вистигло рішення (Сміл., Сад, 1952, 127).
3. заст. Встигати. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зимувати до лугу (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вистигаю | вистигаємо |
2 особа | вистигаєш | вистигаєте |
3 особа | вистигає | вистигають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вистигатиму | вистигатимемо |
2 особа | вистигатимеш | вистигатимете |
3 особа | вистигатиме | вистигатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вистигав | вистигали |
Жіночий рід | вистигала | |
Середній рід | вистигало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вистигаймо | |
2 особа | вистигай | вистигайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вистигаючи | |
Минулий час | вистигавши |