витерплювати
ВИТЕРПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИТЕРПІТИ, плю, пиш; мн. витерплять; док. 1. перех. Витримувати, зносити біль, образу, страждання і т. ін. - Не плач, моя дитино, не плач! - промовить бабуся стиха, ласкаво. - Нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку!.. (Вовчок, І, 1955, 127); Що, коли б Доля з тобою навіки мене розлучила, Що б ти відчула тоді, бідолашна? І як спромоглася б Витерпіть жах, залишившись сама? (Зеров, Вибр., 1966, 310); [Ромодан:] За ці роки я стільки витерпів (Корн., II, 1955, 334).
2. без додатка, перев. із запереч. не. Виявляти витримку в чому-небудь, не виявляти чогось (почуттів, дій і т. ін.); стримуватися. Яків не витерпів і зареготався на всю хату (Мирний, І, 1954, 298); Та недовго Хівря витерпіла: призналась якось-то сама матері (Григ., Вибр., 1959, 99); До столу вернувсь кореспондент. Подає Олені кілька фото: - Не витерпів: сю ніч проявив і напечатав (Головко, І, 1957, 445).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витерплюю | витерплюємо |
2 особа | витерплюєш | витерплюєте |
3 особа | витерплює | витерплюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витерплюватиму | витерплюватимемо |
2 особа | витерплюватимеш | витерплюватимете |
3 особа | витерплюватиме | витерплюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витерплював | витерплювали |
Жіночий рід | витерплювала | |
Середній рід | витерплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витерплюймо | |
2 особа | витерплюй | витерплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | витерплюючи | |
Минулий час | витерплювавши |