витискати
ВИТИСКАТИ див. витискати.
ВИТИСКАТИ, аю, аєш і ВИТИСКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИТИСКАТИ, аю, аєш і ВИТИСНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Витісняти що-небудь, натискаючи на нього. Вітер вікна витискає (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 76); Вода не вміщувалась в порах грунту і, де тільки могла, витискувала з них повітря (Трубл., І, 1955, 121); - Знаєте, що могло трапитися? Могло на швидкому ході витиснути покришку циліндра (Донч., І, 1956, 458); // Натискаючи на що-небудь, видушувати з нього щось. - Ти знову, Васю, бавився з моїми тюбиками, витискав фарбу? - грізно обернулась до нього Ніна Олександрівна (А.-Дав., За ширмою, 1963, 46).
2. перен. Силою примушувати йти, відходити геть, залишати що-небудь. - Тримаймося до вечора, то наша буде виграна. Повстануть передмістя, витиснемо військо з міста (Фр., VI, 1951, 158); // Займати місце чого-небудь; заміняти собою, усуваючи щось. Та швидко дестиляція зробилася кращою, і нафта пішла на торзі, витискаючи американську (Фр., VIII, 1952, 393); "Він має якусь Катерину і, певне, її любить, любить. .." Тільки ця думка, витиснувши всі інші, застряла у неї в голові (Шиян, Баланда, 1957, 78).
3. Натискуючи, надушуючи чим-небудь, робити на чомусь заглиблення певної форми (знаки, візерунки і т. ін.). Оправу робили з дерев'яних дощок, обтягали шкірою, робили металеві застібки, прикраси, витискували герби (Ів., Таємниця, 1959, 181); Алі, взявши одну з тих шкур на жезло, поглянцував її і витиснув на ній візерунки (Тулуб, Людолови, I, 1957, 364).
4. перен. Викликати зовнішній вияв почуттів, переживань і т. ін. Щастя переповняє так мене всього, що витискає з мене навіть слова (Коцюб., II, 1955, 254); Березовий сік був для неї [Ганни] кров'ю дерева, а кожен поріз на корі - раною, яка витискувала з дівочих очей сльози обурення (Коз., Сальвія, 1959, 4); Власне запах сього тютюну.. витиснув із його горла такий окрик і змусив його перервати розмову (Фр., III, 1950, 221); // Вимушено, через силу робити що-небудь (говорити, усміхатися і т. ін.). Це не був отой півсонний, виморений чоловік, що в вагоні ледве витискав із себе пару фраз у відповідь на його зацікавлені запитання (Ле, Міжгір'я, 1953, 522); Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно, і витискає собі на обличчі люб'язну усмішку (Досв., Вибр., 1959, 242); - Нащо ж тато казали, що справлять мені червоні чобітки, а потім пошили та й продали, - витиснула з себе Пріся і заплакала голосно (Тулуб, Людолови, І, 1957, 227).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витискаю | витискаємо |
2 особа | витискаєш | витискаєте |
3 особа | витискає | витискають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витискатиму | витискатимемо |
2 особа | витискатимеш | витискатимете |
3 особа | витискатиме | витискатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витискав | витискали |
Жіночий рід | витискала | |
Середній рід | витискало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витискаймо | |
2 особа | витискай | витискайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | витискаючи | |
Минулий час | витискавши |