вихиляти
ВИХИЛЯТИ, яю, яєш і рідко ВИХИЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИХИЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Висувати з чого-небудь або звідкись голову, тулуб і т. ін. Лисичка вихилила голову з нори, аж тут рушниця грим! (Фр., IV, 1950, 82); Та як тільки вихилив Панько голову понад браму, в ту ж мить пустився руками й зіскочив на землю, як кіт (Март., Тв., 1954, 164); Вихиливши у вікно голову, вона кидала очима затурбовані погляди, пильно дослухалася (Вас., II, 1959, 61); * Образно. Холодна ніч... З густої тьми журба якась могильна Вихилює лице своє бліде (Фр., XI, 1952, 18).
2. розм. Випивати до дна (перев. про алкогольні напої). От зеленого налили вина, Піднесли його Соловейкові; В одну руку він брав легесенько, Вихиляв усе за один ковток (Граб., II, 1959, 372); Одним духом вихиляє [Клим] чарку (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 124); - Ну, дай же, боже, щоб наші живими повернулися, а ми теж до того щасливого часу дожили, - приказала мати і вихилила одним духом келешок (Тют., Вир, 1964, 509).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихиляю | вихиляємо |
2 особа | вихиляєш | вихиляєте |
3 особа | вихиляє | вихиляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихилятиму | вихилятимемо |
2 особа | вихилятимеш | вихилятимете |
3 особа | вихилятиме | вихилятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихиляв | вихиляли |
Жіночий рід | вихиляла | |
Середній рід | вихиляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихиляймо | |
2 особа | вихиляй | вихиляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вихиляючи | |
Минулий час | вихилявши |