вихитрувати
ВИХИТРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і неперех. Дістати, добути що-небудь або домогтися чогось хитрощами. - Ну, - каже, - хлопче, дякуй своїй матері, що так мудро вихитрувала: тепер ти єси визволений від смерті, не можу-бо я тобі того лиха заподіяти, через те що ти стався мені братом (Укр.. казки, легенди.., 1957, 228); Дід хитрий: певно, хоче вихитрувать в мене з кишені багато грошей (Н.-Лев., IV, 1956, 194).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихитрую | вихитруємо |
2 особа | вихитруєш | вихитруєте |
3 особа | вихитрує | вихитрують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихитрував | вихитрували |
Жіночий рід | вихитрувала | |
Середній рід | вихитрувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихитруймо | |
2 особа | вихитруй | вихитруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вихитрувавши |