вихор
ВИХОР1, хору і хру, ч. 1. Рвучкий круговий рух вітру. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить (Котл., І, 1952, 194); На курних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (Десняк, Десну.., 1949, 267); // Сильний, поривчастий вітер. Двері вихор відхилив (Бор., Тв., 1957, 64); Вихор клав на землю збіжжя, ломав гілляки дерев, свистів вербовим пруттям біля оборога (Фр., IV, 1950, 337); А вихор-вітер - чорний норд! - гойдає дерева (Перв., І, 1947, 53); // Підняті вітром пил, листя, сніг і т. ін., що швидко крутяться стовпом. Він [вітер] налітав тугими хвилями і підіймав високі вихри пилюги (Собко, Любов, 1935, 101); Здіймається цілий вихор із землі торішнього опалого листя (Ю. Янов., IV, 1959, 50).
Як (неначе і т. ін. ) вихор - дуже швидко. Онисія Степанівна влітала, як вихор, і знов сідала на стільці (Н.-Лев., III, 1956, 88); Час летить, неначе вихор... (Уп., Про Донбас, 1950, 5).
2. чого, перен. Надзвичайно швидкий хід, розвиток чого-небудь. Куди б не закинув вихор війни комсомольців Радянської України, вони скрізь були дома, скрізь боронили рідний край (Скл., Орл. крила, 1948, 74); // Про що-небудь численне і надзвичайно швидке в перебігу, в розвитку, в дії. Аж ось із естради зашумів вихор звуків, усе потопляючи (Вас., Вибр., 1954, 37); Слова вожатого про те, що Кукобі загрожує виключення, викликали в Олега вихор тривожних почувань і думок (Донч., II, 1956, 493); Замовкли гармати, стих вихор атак... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 173).
3. у знач. присл. вихором (вихром). Надзвичайно швидко. Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися (Сто пісень.., 1946, 220); Темне авто вихором линуло просто вперед по дорозі (Смолич, І, 1958, 97).
ВИХОР2, хра, ч. Природно закручене витком пасмо волосся, яке стирчить догори. Шестірний устав, зложив книжки, підійшов до дзеркала, причесав уже трохи не вдесяте свій вихор (Мирний, І, 1954, 331); Жінка, ніби вгадавши його думку, співчутливо похитала головою і ще раз погладила неслухняний вихор [Юри] (Багмут, Щасл. день.., 1959, 134); // Волосся, яке лежить або збилося окремим пасмом. Над чолом Ігоря вітер збив вихор непокірного волосся (Рибак, Зброя.., 1943, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вихор | вихори |
Родовий | вихору, вихру | вихорів |
Давальний | вихорові, вихору | вихорам |
Знахідний | вихор | вихори |
Орудний | вихором | вихорами |
Місцевий | на/у вихорі | на/у вихорах |
Кличний | вихоре | вихори |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вихор | вихри |
Родовий | вихра | вихрів |
Давальний | вихрові, вихру | вихрам |
Знахідний | вихор | вихри |
Орудний | вихром | вихрами |
Місцевий | на/у вихрі | на/у вихрах |
Кличний | вихре | вихри |
вихорити
ВИХОРИТИ, рю, риш і ВИХРИТИ, вихрю, вихриш, недок. 1. перех. і неперех. Крутити що-небудь, чим-небудь, утворюючи вихор, вихори (див. вихор 1 1). Вітер.. рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив на всі сторони (Мирний, III, 1954, 11); Херсонські суховії вихрили хмари червоного рудного пилу на шляхах (Ле, С. Голубар, 1950, 5); А вже по дорогах лютує І вихрить снігами зима (Перв., II, 1958, 250); // Крутити швидко чим-небудь навколо себе.
2. перех. Крутити голову, схопивши за волосся. Бова з Полканом як водився, Один другого як вихрив (Котл., I, 1952, 170); - Він мене за чуба та як почав вихрити то направо, то наліво - трохи голови не зірвав з шиї (Н.-Лев., III, 1956, 41).
3. неперех. Те саме, що вихоритися 1. Тихо. Не вихорить метелиця. Чисте небо, і від того холоднішає повітря (Шиян, Магістраль, 1934, 137); Тремтливий диск пропелера рвав круг себе густе повітря, скажено вихрив, збиваючи бурю в ясний день (Кучер, Квітує жито, 1938, 139).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихорю | вихоримо |
2 особа | вихориш | вихорите |
3 особа | вихорить | вихорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихоритиму | вихоритимемо |
2 особа | вихоритимеш | вихоритимете |
3 особа | вихоритиме | вихоритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихорив | вихорили |
Жіночий рід | вихорила | |
Середній рід | вихорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихорімо | |
2 особа | вихори | вихоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вихорячи | |
Минулий час | вихоривши |