вишняк
ВИШНЯК, ч. 1. род. а. Те саме, що вишник1. У городі під самими вербами ріс густий вишняк (Н.-Лев., II, 1956, 148); У вишняку на всі голоси заливався соловей (Збан., Незабутнє, 1953, 46).
2. род. у, розм. Те саме, що вишнівка. [Писар (наливає і п'є ):] А славний ваш вишняк! Варто й повторити (Фр., IX, 1952, 60); Поволі підводить [Шмалій] важку голову і на стелі бачить виразні сліди вишняку (Стельмах, І, 1962, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вишняк | вишняки |
Родовий | вишняку | вишняків |
Давальний | вишнякові, вишняку | вишнякам |
Знахідний | вишняк | вишняки |
Орудний | вишняком | вишняками |
Місцевий | на/у вишняку | на/у вишняках |
Кличний | вишняку | вишняки |