вкрай
ВКРАЙ (УКРАЙ), присл. 1. Дуже, надзвичайно; до краю. Він із злістю одкинув задачник і піднявся сердитий та збентежений вкрай (Коцюб., II, 1955, 369); [Марина:] Ой.. За віщо ти вражаєш моє серце украй! Нащо тобі моя мука? (Стар., Вибр., 1959, 308); Ті танки й машини були йому вкрай потрібні (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 8).
2. Повно, вщерть, по вінця. У тихім щебеті, в росі ясніє гай, і день встає в своїй красі, налитий сяйва вкрай (Сос., Зел. світ, 1949, 84); За Сулою весело - Пшениці украй. Нашого добробуту Виспів урожай (Ус., Дорогами.., 1951, 76).
3. заст. Скраю. У одній хатці, що вкрай стояла, к полю, жила удова (Вовчок, І, 1955, 346).
вкраяти
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкраю | вкраємо |
2 особа | вкраєш | вкраєте |
3 особа | вкрає | вкрають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вкраяв | вкраяли |
Жіночий рід | вкраяла | |
Середній рід | вкраяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкраймо | |
2 особа | вкрай | вкрайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вкраявши |