внук
ВНУК (ОНУК, рідко УНУК), а, ч. 1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (Н.-Лев., II, 1956, 305); На призьбі дід старий - Як сон. Кошлатить йому брови внук (Тич., І, 1946, 109).
2. тільки мн. Діти сина або дочки. В неділю пополудні приходили до баби всі невістки з внуками (Стеф., І, 1949, 114); В Мефодія виховуються онуки - діти померлої доньки (Ю. Янов., I, 1958, 500).
3. тільки мн. Те саме, що нащадки. Співучую долю Вподобав ти [М. Лисенко] нам, - На втіху сучасну, На спомин унукам, На славу дідам (Гл., Вибр., 1957, 245); [Марко:] То ж то вона [земля] ще в ранах, а загоїмо їх, то стане ще кращою. І житимуть наші унуки та правнуки блаженно (Мороз, П'єси, 1959, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | внук | внуки |
Родовий | внука | внуків |
Давальний | внукові, внуку | внукам |
Знахідний | внука | внуків |
Орудний | внуком | внуками |
Місцевий | на/у внуку, внукові | на/у внуках |
Кличний | внуче | внуки |
внука
ВНУКА (ОНУКА, рідко УНУКА), и, ж. Дочка сина або дочки. Оце тобі, татку, за твою науку: сядь собі у запічку, колиши унуку (Номис, 1864, № 14228); А Таміла, онука Ганни Денисівни Кошової, їде.. із Білоцерківського сільськогосподарського технікуму до бабусі в гості (Вишня, І, 1956, 347); Як же зятя не спитать, Як живе дочка і внука (Забашта, Пісня.., 1961, 115).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | внука | внуки |
Родовий | внуки | внук |
Давальний | внуці | внукам |
Знахідний | внуку | внук |
Орудний | внукою | внуками |
Місцевий | на/у внуці | на/у внуках |
Кличний | внуко | внуки |