внуча
ВНУЧА (ОНУЧА, рідко УНУЧА), ати, с. Зменш. до внук і внука. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Шевч., II, 1953, 242); Хочеться старій бачити онуча (Мирний, IV, 1955, 43); І підростуть малі внучата На вольні, радісні жнива (Мал., II, 1956, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | внуча | внучата |
Родовий | внучати | внучат |
Давальний | внучаті | внучатам |
Знахідний | внуча | внучат |
Орудний | внучам | внучатами |
Місцевий | на/у внучаті | на/у внучатах |
Кличний | внуча | внучата |