внівець
ВНІВЕЦЬ (УНІВЕЦЬ), присл. Дотла, вщент, зовсім. Яке де упало зерно при дорозі. Те скоро унівець стоптали прохожі (Манж., Тв., 1955, 104); Скільки тут, на землі.. Плаче юних сердець, Що розбились внівець Тим коханням палким і огнистим! (Рильський, І, 1956, 23).
@ Внівець обернутися (піти і т. ін. ) - стати нічим, розвіятися. Недавня надія знову обернулася внівець, страх зігнав радість (Мирний, І, 1954, 226); [Рябина:] Не дайте внівець піти моїй праці і господарству (Фр., IX, 1952, 415); Внівець повернути - повернути в ніщо, зробити нічим. Старшина козацтво унівець повернула... Усі землі посіла (Мирний, II, 1954, 85).