вогнедишний
ВОГНЕДИШНИЙ, а, е. Який викидає вогонь, гарячу лаву. Невипадково вулкани називаються вогнедишними горами (Фіз. геогр., 5, 1956, 101); Танки прорвалися і чорними вогнедишними вежами посунули до невеличкого біленького міста - тактичної глибини оборони (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 567).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вогнедишний | вогнедишна | вогнедишне | вогнедишні |
Родовий | вогнедишного | вогнедишної | вогнедишного | вогнедишних |
Давальний | вогнедишному | вогнедишній | вогнедишному | вогнедишним |
Знахідний | вогнедишний, вогнедишного | вогнедишну | вогнедишне | вогнедишні, вогнедишних |
Орудний | вогнедишним | вогнедишною | вогнедишним | вогнедишними |
Місцевий | на/у вогнедишному, вогнедишнім | на/у вогнедишній | на/у вогнедишному, вогнедишнім | на/у вогнедишних |