вождь
ВОЖДЬ, я, ч. 1. Проводир війська, племені. Під час експедиції І. М. Симонов виміняв багато побутових предметів, серед яких були музичні інструменти, жезли вождів острів'ян (Видатні вітч. географи.., 1954, 65).
2. Ідейний і політичний керівник громадського руху, партії, класу; керманич. Він [В. І. Ленін] стоїть з простертою рукою На майданах наших сіл і міст, Повен вогняного неспокою, Вождь, трибун, мислитель, комуніст (Рильський, І, 1956, 285); Комуністична партія - політичний вождь народу (Ком. Укр., 12, 1965, 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вождь | вожді |
Родовий | вождя | вождів |
Давальний | вождеві, вождю | вождям |
Знахідний | вождя | вождів |
Орудний | вождем | вождями |
Місцевий | на/у вожді, вождеві | на/у вождях |
Кличний | вождю | вожді |