возячи
возити
ВОЗИТИ, вожу, возиш, недок., перех. 1. Переміщати, пересувати, доставляти кого-, що-небудь машиною, возом і т. ін. За те вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (Котл., І, 1952, 135); - Велике діло борону тягати Або снопи возить! (Гл., Вибр., 1957, 107); Якщо за добу в молотарку Дадуть мої руки сто кіп, То швидше машини й безтарки Державі возитимуть хліб (С. Ол., Вибр., 1959, 119).
2. Волочити, тягати що-небудь. Любиш їздить - люби й саночки возить! (Номис, 1864, № 7080); Лаврін гладив його [кота] м'яку шерсть, прив'язував до нитки заячий хвостик і возив його по долівці, забавляючись хижими стрибками кота (Донч., III, 1956, 127).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вожу | возимо |
2 особа | возиш | возите |
3 особа | возить | возять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | возитиму | возитимемо |
2 особа | возитимеш | возитимете |
3 особа | возитиме | возитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | возив | возили |
Жіночий рід | возила | |
Середній рід | возило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | возімо | |
2 особа | вози | возіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | возячи | |
Минулий час | возивши |